- Що читаєте наразі?

- Так виходить, що переважно читаю багато книг одразу. На жаль, художнім найменше часу дістається, бо зараз більше цікавлюся видавничим бізнесом. Оскільки на цю тему видають і пишуть в Україні дуже мало, то доводиться також читати в Інтернеті. З прози з-посеред інших дочитую щойно видану «А-ба-ба-га-ла-ма-гою» книжку Тібора Дері «Любий бо-пер». Зараз у мене розтягнувся час Варгаса Льоси. Прочитала журнальну публікацію 70-х років минулого століття - «Тетушка Хулия и писака», і зараз збираюся розпочати товстенну «Войну конца света»; ще друзі пообіцяли дати «напрокат» український переклад Льоси від «Фоліо», «Витiвки кепського дівчиська». Крім того, читаю або переглядаю, залежно від авторства, багато дитячої літератури. Відкриттям стала книга Олекси Росича «Джовані Трапатоні». Це добра, сучасна книга для підлітків. Історія відбувається у Львові. Прочитала і здивувалася. Зазвичай до таких текстів автор іде якийсь час, проходить певний період професійного «розкачування». А тут такий чудовий дебют. 

- Що плануєте прочитати? 

- Уже згадувала «Війну кінця світу» Льоси. В російському перекладі. У нас хоч і триває бум видання зарубіжної літератури, проте переклади досі «кульгають». Не кажучи вже про те, з якої мови - з ориґіналу чи з російської здійснюється трансляція... Черги чекає «Сліпота» Жозе Сарамаґо. Читала в «Иностранке» уривок цього роману, потім подивилася фільм... Враження непередаване... Це не фентезі- стрілялки-страшилки, які через годину забуваються, хоч історія й із ряду «апокаліптичних». Тож тепер хочу зануритися в повний текст. 

- Що порадите? 

- Свіже враження від «Зеленого шатра» Уліцької. Люблю її романи. Тим, хто її ще не читав - раджу починати саме з цього, останнього, твору. Він простіший за попередні. Тут глибоко (не мемуарно, як, на жаль, заведено в Україні) розкрита тема дисидентства. Це історично й психологічно дуже об´ємний твір, як і всі її романи. Власне, раджу те, що люблю сама, хай і різнорідне й різно рідне. Сарамаґо (усі романи), Лавґрова (роман «Дні»), Ольгу Токарчук, Аготу Крістоф («Толстая тетрадь»), Ларису Денисенко й Ірен Роздобудько, Володимира Рутківського й Олександра Дерманського... Хто має хоч кілька хвилин на добу на занурення в поезію, раджу не відмовляти собі у можливості створити особливий настрій чуттєвими й навстіж відкритими текстами Богдани Матіяш, Маріанни Кіяновської, Мар´яни Савки